Як обрати якісну тротуарну плитку

Гуляючи вулицями наших міст і сіл, ми всі бажаємо отримати задоволення від зелених зон відпочинку, архітектурних споруд, зручностей інфраструктури. Але дуже часто чуємо нарікання на якість доріг і тротуарів. Кому не знайома картина зруйнованого асфальтового покриття? Хто не шкодує своє взуття через зруйновану тротуарну плитку?

Дехто скаже: «Покриття потрібно вчасно ремонтувати та підтримувати в нормальному експлуатаційному стані, тобто постійно вкладати кошти». Це частково правильно. Але мало хто ставить собі питання: чи є руйнування з часом нормальним явищем? Руйнування — це дійсно результат, але перш за все результат неправильно зробленого вибору матеріалу, без урахування такого важливого показника, як якість.

Якісна тротуарна плитка не руйнується протягом терміну експлуатації (від двадцяти років) за умови правильного монтування та використання.

Для більшості споживачів оцінка якості зводиться до візуального огляду виробу: немає явних дефектів, схожа форма, схожа назва — вибір зроблено. Але цей підхід не працює, коли йдеться про фігурні елементи мостіння (ФЕМ). Тротуарна плитка при експлуатації підлягає досить серйозним випробуванням — погода, механічні пошкодження, навантаження, стирання, — і купувати її «з закритими очима» не можна.

Що каже ДСТУ

Тротуарна плитка не підлягає обов'язковій сертифікації, але сумлінні виробники проходять добровільну сертифікацію і надають «Сертифікат відповідності» на вимогу. Характеристики ФЕМ згідно з ДСТУ:

• клас бетону від В-25 до В-35;
• водопоглинання до 6 %;
• морозостійкість F200;
• стирання до 0,7 г на см².

Саме такі показники мають бути вказані в паспорті якості підприємства-виробника, який надається на кожну партію товару. Це мінімальні показники, на які сертифікується продукція згідно із законодавством; як правило, продукція якісних виробників має їх фактично кращими, ніж вимоги ДСТУ, тобто із запасом міцності.

Сім порад, як обрати якісну плитку

1. Дивіться на репутацію виробника

Краще купувати тротуарну плитку у виробника, який себе зарекомендував: власний досвід, рекомендації знайомих, які вже експлуатують продукцію певний час — чим довше, тим краще. Попросіть виробника назвати об'єкти, де роботи виконувались з використанням його продукції щонайменше три роки тому, відвідайте їх і оцініть покриття візуально. Витрати в разі невдалого експерименту будуть більші в 2,5 раза: покупка «експериментальної» плитки, доставка, монтаж, демонтаж після руйнування, вивезення сміття, покупка якісної плитки, доставка, монтаж.

2. Запитайте про потужності виробництва

Якщо виробник вібропресованої тротуарної плитки за добу виготовляє від 1500 до 3500 м², це вагомий показник потужного механізованого виробництва. Якщо до 1000 м² — це радше невеликий цех у напівручному режимі. У виробництві плитки «зроблено руками» — це більше недолік, ніж перевага: велику кількість важкої сировини потрібно дозувати в чітких пропорціях ще й з урахуванням вологості, людина фізично не зможе робити це стабільно. Підприємства, які десятками років спеціалізуються на тротуарній плитці, працюють на польському, австрійському, німецькому обладнанні з максимальною автоматизацією.

3. Попросіться на екскурсію

Зверніть увагу на сировину та процес дозування матеріалів, на стан обладнання, наявність камер витримки виробленої продукції. Якщо вам відмовляють без обґрунтованих причин — це привід замислитись. Якісний виробник залюбки проведе екскурсію своїм виробництвом, бо це предмет його гордості.

4. Дізнайтеся про лабораторію

Чи має підприємство власну лабораторію, який контроль і як часто вона здійснює, чи є в штаті технолог, які показники згідно з ДСТУ перевіряються. Підприємство, яке не тільки заявляє, а й гарантує якість, обов'язково здійснює постійний контроль сировини, операційний контроль та контроль кожної партії продукції.

5. Цікавтеся складом сировини

Заповнювач. Якісна плитка виготовляється зі збалансованого сировинного складу: гранітний пісок фракції 0,63–2, гранітний щебінь фракцій 2–5 і 5–10, річковий кварцовий пісок. Такий склад із необхідною кількістю цементу та води дозволяє отримати дуже щільний і міцний продукт за помірну ціну. Якщо як заповнювач використовують тільки кварцовий пісок або гранітний відсів фракції 0–5, плитка може бути більш-менш якісною лише за умови великої кількості цементу, що підвищує собівартість. Якщо плитка з відсіву коштує дешевше за плитку з різнофракційного складу — це пряма підказка про неякісну продукцію.

Щебінь. Гранітний щебінь має бути чистим від пилу та бруду і мати кубічну форму. Відсів фракції 0–5 в Україні не миють, тож плитка з нього буде виготовлена з брудного матеріалу.

Пісок. Пісок має бути річковий, без глини, і обов'язково просіяний — щоб відсіяти залишки мулу, мушлі, великі камені, металеві предмети, гілки. Якщо на підприємстві пісок не сіють або кажуть, що купують уже чистий, — тримайтесь подалі.

6. Перевірте зразки самостійно

Структура каменя. Розколіть камінь і подивіться на структуру. У одного вона міцна, однорідна, на вигляд як пісок, у іншого має включення різних розмірів — вибір завжди робіть на користь другого. Якщо оцінити структуру візуально не вдається, порівняйте два камені однакової форми на вагу: обирайте важчий, граніт завжди важчий за пісок.

Міцність. Киньте плитку на тверду поверхню з висоти свого зросту: на камені високої якості з'явиться подряпина, рідше невеликий уламок, а неякісний зазвичай розіб'ється на частини. Один із найсуттєвіших показників — звук при ударі: обирайте виріб, який видає дзвінкий звук.

Водопоглинання. Нанесіть на кожен зразок кілька крапель води і спостерігайте, як камінь їх поглинає. Обирайте той, на поверхні якого крапля залишилась найдовше. Якщо вода миттєво просочилась — такий виріб не служитиме довго.

Прокрас. Пігмент не впливає на процес стирання. Сучаснішою є технологія двошарової плитки, де кожен шар має свій склад суміші: верхній шар естетичний, профарбований, нижній — несучий. Обирайте двошарову плитку, де пігмент введений в облицювальний шар товщиною до 1 см.

7. Не женіться за низькою ціною

Усі виробники закуповують сировину приблизно за однаковими цінами, тож і продукція виходить приблизно конкурентною за вартістю. Якщо вам пропонують заплатити на 20–30 % менше — варто спитати, за рахунок чого. Часто це відсутність лабораторії та кваліфікованих технологів, відмова від перевірки кожної партії або сировина сумнівної якості. Це справді економія, але за рахунок погіршення якості виробу — тобто за рахунок споживача.

«Розчарування від низької якості триває набагато довше, ніж задоволення від низької ціни». Генрі Форд